Село Млинище на Волині стало справжнім символом незламності — як на фронті, так і в тилу. Його мешканці довели, що обороняти Україну можна не лише зі зброєю в руках, а й працею на землі. Одним із таких прикладів є фермер Олег Бобак, який разом із сином Назаром у перші дні повномасштабного вторгнення став до лав захисників.
Олег боронив північні рубежі Волині, а його син Назар, у званні капітана, командував підрозділом під Бахмутом. Сьогодні обоє повернулися до рідного села, але їхня боротьба триває — тепер на полі. Адже, як каже сам фермер, «поля – це наш фронт миру».
Під час розмови у вересні Олег не приховував задоволення від цьогорічних результатів:
«Травневі та червневі дощі трохи додали неспокою, але все склалося добре. Зернові дали по 80 центнерів із гектара, картопля – 30 тонн, і вже реалізували її за прийнятною ціною. Тепер готуємося до збору сої – теж очікуємо гарного врожаю».
Разом із родиною він не лише відновив господарство після служби, а й постійно допомагає військовим. Олег і Назар підтримують свою соту бригаду — передають харчі, спорядження та листи підтримки, які для бійців важать більше за будь-які матеріальні речі.
«Ми воювали – тепер вони воюють. Наш обов’язок – допомагати», – говорять батько і син, які не втратили бойового духу навіть після повернення до мирної праці.
Ще один знаний млинищанин, колишній механік шахти №1 «Нововолинська» Володимир Гаєвський, нині також займається фермерством. Після виходу на пенсію він обробляє 10 гектарів землі й завжди допомагає сусідам. Його поля теж радують щедрим урожаєм – понад 60 центнерів зернових із гектара, озимина вже засіяна, а збирання сої планує завершити найближчим часом.
На запитання, що важче – у шахті чи в полі, Володимир лише посміхається:
«Легко, якщо все по максимуму механізувати. Техніка – наше продовження рук».
Сьогодні у Млинищі понад десять чоловіків боронять Україну на фронті. А ті, хто залишився, працюють у тилу, вирощують хліб, ремонтують техніку, допомагають армії й підтримують громаду. Тут розуміють: героїзм – це не лише бій під кулями, а й щоденна праця, віра та стійкість.
Млинище тримає оборону — і це оборона не лише землі, а й духу. Село стало прикладом того, як українські громади перетворюють хліборобську працю на зброю незламності, доводячи, що перемога кується і в полі, і в серці кожного, хто не здався.