У Млинові на Рівненщині стояла одна з найзагадковіших резиденцій Волині – палац Ходкевичів, навколо якого переплелися історія литовсько-української знаті, наукові відкриття і легенди про привидів. Садиба, що з’явилася завдяки родині, яка прийшла у ці землі ще у XVI столітті, стала місцем великих задумів, руйнувань і містичних оповідей.
Селище Млинів, розташоване поблизу Дубна, ще з давніх часів приваблювало визначних діячів. Тут гостював Юзеф Крашевський – один з найбільш продуктивних письменників у польській літературі. Через Млинів пролягав шлях Тадеуша Костюшка, одного з найшанованіших героїв Польщі, Білорусі та США. У цій місцині мешкав поет і громадський діяч Данило Братковський, пов’язаний із козацькими ватажками.
Гетьман, що привів Ходкевичів у Млинів
Власниками Млинова рід Ходкевичів став у 1566 році. Саме тоді маєток дістався литовському гетьману Григорію Ходкевичу як посаг його дружини Катерини Вишневецької. Постать цього магната мала глибокий вплив на культурну й політичну історію краю. Він виступав проти Люблінської унії та на знак протесту відмовився від державних посад. А ще увійшов в історію як засновник типографії в Заблудові, де друкували книги кирилицею.

Саме Ходкевич запросив до роботи над виданнями Івана Федоровича та Петра Мстиславця. У його друкарні з’явилися такі вагомі тексти, як “Учительне Євангеліє” і “Псалтир з Часословцем”. Окремою місією гетьман уповноважив ченця Ісаю Кам’янчанина – поїхати до Москви на пошуки рукописів для православних громад.
Народження палацу на пагорбі
Минуло більше двох століть, перш ніж Млинів отримав свою головну архітектурну домінанту. Наприкінці XVIII століття графиня Людвика Ходкевич вирішила звести родовий палац. Для цього вона обрала високе узвишшя над річкою Іквою, у затінку розкішних дерев.
Перший проєкт виконав придворний архітектор польського короля Єфраїм Шредер – він запропонував дворівневу будівлю з колонадою корінфського ордера і внутрішніми круглими сходами. Однак графиня відмовилася від цього задуму. Наступний варіант підготував варшавський архітектор Кароль Шютц. Він залишив стилістику класицизму, але збільшив кількість колон на головному фасаді з чотирьох до шести. Будівництво завершили на початку XIX століття під наглядом Яна Слонєвського.
Мурована будівля з ефектною колонадою і гербом Ходкевичів на фронтоні вражала монументальністю. Усередині на гостей чекали фрески, ліпнина та декор, гідний європейських палаців. Прилеглий парк, закладений садівником Діонісієм Маклером, створював атмосферу “італійського саду” – з тополями, тисами, виноградом та сотнями декоративних рослин.
Ансамбль, що жив власним життям
Палацовий комплекс складався не лише зі садиби. На його території стояли “Філософський будиночок”, літня кухня, костел, стайня, музичний павільйон Темплум і мережа підземних тунелів. Особливе місце займав парк зі скульптурами та рідкісними рослинами – справжній символ задумів Людвики Ходкевич.
Однак перша половина ХХ століття принесла території випробування. Під час Першої світової війни лінія фронту пролягла просто через Млинів. Палац стояв під обстрілами дев’ять місяців і витримав 138 артилерійських ударів. А у 1919 році революційний загін увірвався в маєток і вбив графиню Юлію Ходкевич та її доньку, остаточно прирікши резиденцію на руйнацію. Донині зберігся лише флігель – нині в ньому працює краєзнавчий музей.
Експериментатор у тіні палацу
Окреме місце в історії маєтку займав син Людвики та Яна Миколая – Олександр Ходкевич. Він облаштував для себе павільйон, який сучасники називали “Філософським будиночком”. Це була незвична споруда з гліняною печерою, аркадами та приміщеннями для дослідів. На вході висіла табличка з арабськими символами – деталь, що лише посилювала таємничість.
Олександр займався науковими експериментами, випереджаючи свій час. Йому приписують ідеї, що згодом стали основою для створення дефібрилятора. Він працював над термометрами, телескопами, вивчав хімію, фармацію та мінералогію. Підготував семитомний підручник з хімії та перший польський посібник з пивоваріння. Досліджував і феномени смерті – зокрема появу привида своєї сестри.
Фантом, що сповістив про трагедію
Серед легенд, записаних мемуаристом Юзефом Дунін-Карвицьким, є одна особливо драматична. Він описував, як одного ранку графиня Людвика Ходкевич почула різкий гуркіт і, обійшовши кімнати палацу, побачила привид своєї доньки Розалії – з головою, відділеною від тіла. Привид поволі зник, залишивши її у заціпенінні.

Близькі намагалися переконати жінку, що це був сон. Але невдовзі з Франції надійшла звістка – Розалію Людомирську стратили разом з королевою Марією Антуанеттою. І сталося це точно в той час, коли у Млинові з’явилася моторошна тінь.
І сьогодні палац Ходкевичів зберігся лише частково, але його історія продовжує жити – у легендах, дослідженнях і пам’яті мешканців Млинова. Це місце, де минуле ніби промовляє крізь руїни, нагадуючи про велич, трагедії та незбагненні явища людської історії.
