На 79 році життя пішов із життя один із найтонших українських кінорежисерів і сценаристів В’ячеслав Криштофович – митець, чия уважність до деталей і глибоке розуміння характерів зробили його роботи важливою частиною українського кіно.
Про його смерть повідомила Національна спілка кінематографістів України. У заяві наголошується, що Криштофович був людиною великої внутрішньої культури та режисером, який умів побачити значуще навіть у найпростіших ситуаціях. Там також підкреслили, що його творча чесність та особлива оптика робили кожну «дрібницю життя» у кадрі суттєвою:
“Перестало битися серце В’ячеслава Сигизмундовича Криштофовича – людини великої внутрішньої культури, майстра, який умів у найпростішому побачити важливе… Він був митцем з особливою оптикою: уважним до деталей, співчутливим до характерів, відвертим у творчих пошуках”.
Причину смерті наразі не повідомляють.
Криштофович народився у Києві та навчався на режисерському факультеті театрального інституту імені Карпенка – Карого, де згодом став викладачем. Із 1970 року працював на кіностудії Довженка, де створив свої найвідоміші стрічки. Його роботи вирізнялися тонкою психологічністю, увагою до повсякденних жестів та здатністю вибудовувати історію навколо людських переживань.
Серед його найвідоміших фільмів – “Самотня жінка бажає познайомитися”, “Автопортрет невідомого”, “Ребро Адама”. Стрічка “Приятель небіжчика” була запропонована Україною для участі у відборі на премію “Оскар” у категорії “Найкращий фільм іноземною мовою”. Окрім повнометражних фільмів, режисер понад двадцять років працював над телесеріалами, продовжуючи формувати сучасний український екранний простір.
За свою діяльність В’ячеслав Криштофович отримав звання заслуженого діяча мистецтв України, став лауреатом Державної премії імені Олександра Довженка та відзнаки “Золота дзиґа” за внесок у розвиток українського кінематографа. У 2020 році його нагородили Орденом За заслуги III ступеня.
Його фільми залишаються свідченням не лише режисерської майстерності, а й уважного погляду на людину та її внутрішній світ. Спадщина В’ячеслава Криштофовича продовжить жити у кінематографі та в поколіннях митців, яких він надихнув.