Українське Різдво – це не лише про свято. Це про пам’ять, ідентичність і спосіб вистояти. Акторка, режисерка і дослідниця автентичного співу Уляна Горбачевська переконана: народна пісня під час війни працює як культурна зброя, що вкорінює українців у власній землі і повертає відчуття дому.
У розмові в межах проєкту “Європейці” вона говорить про силу коляди, викрадені росіянами пісні, совєтську підміну традицій і те, чому саме спів може стати однією з головних культурних візитівок України після перемоги.
За словами Горбачевської, українська коляда здатна змінювати людей глибше, ніж будь-які декларації. Вона не раз бачила, як спів “перепрошиває” зросійщених українців – не через примус, а через відчуття цінності власної культури.
“Культура наша глибша, об’ємніша й архаїчніша, ніж багато хто думає. Коли люди це усвідомлюють, у них природно з’являється бажання говорити українською”, – каже вона.
Світ уже починає відкривати для себе українську музику. Символічним став епізод на концерті диригента Андре Ріє, коли українка з хору заспівала “Щедрик” мовою оригіналу. Для багатьох слухачів стало відкриттям, що відома у світі Carol of the Bells має українське коріння.
Горбачевська наголошує: “Щедрик” – це не колядка, а щедрівка, і саме в цьому теж проявляється унікальність нашої традиції. Щедрівки пов’язані з передчуттям весни, мають іншу ритміку і пульсацію, ніж коляди, які розгортають цілі космологічні сюжети.
Саме архаїчність і питомий український мелос, на її думку, зробили “Щедрик” зрозумілим і привабливим для світу. Леонтович узяв народну основу і створив авторський твір, але база залишилася впізнаваною – з українською душею і характером.
Дослідниця переконана: Україна має значно більше, ніж одну знакову пісню. Наші коляди і щедрівки, за різними версіями, можуть сягати шести-восьми тисяч років до Христа. У них переплітаються язичницькі уявлення про світ і християнські сюжети, створюючи унікальний культурний сплав.
“В одній коляді може зустрітися язичництво і християнство – і це нормально. Це все наше”, – підкреслює Горбачевська.
Окрему увагу вона приділяє самому звуку народного співу. Не лише мелодія чи текст, а спосіб звучання – об’ємний, тілесний, вертикальний – є однією з найбільших цінностей української традиції. Саме цей звук, каже вона, має терапевтичний і світоглядний вплив.
Совєтська система, за її словами, не просто забороняла Різдво і народну пісню – вона підміняла їх сурогатом. Пластмасові віночки, “крикливі” хори з радіоточки і псевдофольклор мали відбити в людей охоту співати по-справжньому. Проте в селах жива традиція збереглася, і її носіїв ще встигли записати фольклористи.
Сьогодні, на тлі війни, інтерес до автентичного співу зріс у рази. На майстер-класи Горбачевської приїжджають люди з усієї України і з-за кордону. Навіть ті, хто ніколи не співав, прагнуть доторкнутися до цього звуку.
“Спів повертає людину до себе. Це як знайти координати – де я, де мій ґрунт, де мій горизонт”, – пояснює вона.
Одним із найсильніших досвідів для Горбачевської стала робота з дітьми зі Станиці Луганської ще до повномасштабної війни. Спільна коляда з львівським хором, концерт у церкві та живе спілкування стали для багатьох дітей переломним моментом. Один із хлопців згодом вступив до Львівської консерваторії і повністю перейшов на українську мову.
Вона переконана: культура не потребує насильства чи примітивної пропаганди. Потрібні якісні культурні продукти і інституції, які системно працюватимуть з традицією. Народний спів, за її словами, заслуговує на окрему державну підтримку.
Горбачевська також говорить про російські спроби привласнити українські колядки. Вона вважає це прямим свідченням того, що в російській культурі таких архаїчних форм просто не існує.
“У них нема коляд. Тому вони крадуть наші і називають їх ‘рождєствєнскімі пєснямі’”, – зазначає вона.
Проєкт “Коло раю”, реалізований у перший рік повномасштабної війни, став ще одним доказом сили цієї традиції. Масовий спів давніх коляд різних регіонів України викликав величезний резонанс у соцмережах і болісну реакцію з боку росіян.
Дивлячись у майбутнє, Горбачевська мріє про велике українське різдвяне дійство – карнавал на основі Меланки, який міг би стати світовою подією і приваблювати туристів з усієї Європи. На її думку, саме Різдво і спів можуть стати тим, що вирізнятиме Україну на глобальній культурній мапі.
У час, коли війна триває, вона називає спів і святкування Різдва формою спротиву.
“Це спосіб вкорінитися в цю землю на зло імперії. Жити, народжувати дітей, співати своє – і не зникнути”, – підсумовує Уляна Горбачевська.