На Волині вже восьмий рік поспіль звучить фольклор, який не зберігають у музеях, а проживають наживо. Народний аматорський ансамбль “Княгининівські хорошухи” об’єднав професійних музикантів і тих, для кого спів – не фах, а внутрішня потреба.
Колектив виник у Княгининку й від початку поставив собі просте, але складне завдання – не дати загубитися волинській пісні. У репертуарі ансамблю стародавні, обрядові та повстанські твори, які сьогодні звучать особливо гостро.
Про учасників колективу
У складі “Княгининівських хорошух” немає випадкових людей. Тут співають ті, хто приходить на репетиції після роботи й не шукає виправдань для відсутності. Одна з учасниць, Уляна Богонос, працює в аграрній сфері, але каже, що музика для неї – це місце сили.
“Всі, хто любить музику, летять сюди. Сюди хочеться їхати, тут крутий колектив, який не дає забути про волинську пісню, про фольклорну пісню. І в час війни ми ще більше намагаємося працювати”, – говорить Уляна Богонос.
Інша учасниця, Наталія Кошель, за фахом бібліотекарка. Вона називає народний спів своєю справжньою стихією і зізнається, що фольклор для неї – спосіб відчути зв’язок із поколіннями.
“Я люблю співати народні, фольклорні пісні, які колись співали ще наші бабусі. Мені здається, що я народилася не в ту епоху”, – каже Наталія Кошель.
Назва ансамблю з’явилася без довгих обговорень. Директорка комунального закладу “Центр культури “Княгининок” Вікторія Мельничук згадує, що слово підказала сама атмосфера колективу.
“Багато з них – справжні самородки з унікальним слухом. Я подивилася на них і подумала – які ж вони всі гарні, оті хорошухи. Це наше, волинське слово, так я їх і назвала”, – розповідає Вікторія Мельничук.
За роки існування ансамбль зібрав власний сценічний гардероб. Нині хорошухи мають три концертні костюми, частину з яких подарували місцеві жителі. Серед них – старовинна чоловіча лляна сорочка з Маневиччини.
Підготовка до Різдва і репертуар
Різдвяний період для колективу – особливо насичений. У репертуарі “Княгининівських хорошух” майже два десятки колядок, і нині вони репетирують одну з давніх галицьких.
“Коли я почула колядку “Бог народився у місті Віфлеємі”, весь колектив одразу сказав, що ми її беремо. Вона дуже актуальна. Там є рядки про Степана Бандеру, про події столітньої давності, які фактично зараз повторюються”, – пояснює Вікторія Мельничук.
Перед святами ансамбль виступає на різних заходах і концертах, але частину своїх поїздок присвячує тим, кому підтримка потрібна найбільше – військовим у шпиталях та центрах реабілітації.
“Їдемо в шпиталі, в центри реабілітації і співаємо хлопцям. Стараємося підняти їм дух, щоб вони не втрачали віру в Перемогу”, – зазначає учасниця колективу Оксана Скрипник.
За вісім років “Княгининівські хорошухи” не лише зберегли свою ідентичність, а й здобули визнання – у скарбничці колективу шість гран-прі міжнародних та всеукраїнських фольклорних конкурсів. І, схоже, це далеко не фінальний акорд.