Минає два роки від дня загибелі Максима Кривцова – поета, митця й воїна-добровольця, якого Україна пам’ятає під позивним “Далі”. Його життя обірвалося на фронті, але слова і приклад залишилися з тими, хто воює, пише і пам’ятає.
Максим Кривцов народився у Рівному. Навчався у Київському національному університеті технологій та дизайну, працював із дітьми та ветеранами у проєктах “Строкаті єноти”, “ЯРМІЗ” і Veteran Hub. До повномасштабної війни він уже знав, що таке фронт.
У 2014 році Кривцов пішов воювати добровольцем у складі 5-го батальйону ДУК “Правий сектор”. Пройшов Піски та Авдіївку. Після демобілізації повернувся до цивільної роботи – підтримував ветеранів і займався з дітьми. Але з початком повномасштабного вторгнення знову став до строю, цього разу у складі Сил спеціальних операцій.
Позивний “Далі” з’явився майже жартома – Максим тоді відрощував вуса і закручував їх, як у відомого художника. Та згодом цей псевдонім став впізнаваним далеко за межами підрозділу.
На війні він не переставав бути поетом. Навіть у бліндажах Максим знаходив місце для творчості – розписував укриття цитатами, малюнками, іронічними фразами. Його поезія, за спогадами побратимів, була прямою, чесною і принциповою.
Збірка “Вірші з бійниці” стала однією з найпомітніших поетичних книжок 2023 року. Пізніше щоденникові записи Кривцова вийшли окремим виданням під назвою “На мінному полі пам’яті”.
Друзі, побратими й ті, хто працював із Максимом, згадують його як людину надзвичайної щирості та внутрішньої свободи.
“Мав удачу спілкуватися з ним і вести заняття, де він був як слухач, на ветеранській програмі “Голоси війни”. Дуже жива, дотепна, надзвичайно талановита людина”, – писав про нього письменник Любко Дереш.
“Це той унікальний автор, від якого залишилося багато поезії, бо він і сам був поезією. Поезія з’являлася довкола нього навіть у бліндажі – хлопці повністю розписали його цитатами, малюнками, жартами. Це був справжній арт-бліндаж”, – згадувала парамедикиня батальйону “Госпітальєри” Олена Герасим’юк.
Родина Максима продовжує зберігати і поширювати його спадщину. Створено Фонд імені Максима Кривцова, батько записує пісні на його вірші, а мати наголошує – син належав не лише родині, а й усій країні.
“Це був найстрашніший рік нашого життя. Він загинув за нас, за наше життя, за небо, дерева, квіточки. Разом з ним загинули його ненароджені діти, мрії, ненаписані вірші. Важко згадувати, але він був найсвітлішою людиною”, – говорить мама Максима Надія Кривцова.
Максим Кривцов загинув 7 січня 2024 року на Харківщині. Його життя стало прикладом поєднання сили, вірності та творчості навіть у найтемніші часи.
22 серпня президент України Володимир Зеленський присвоїв Максиму Кривцову звання Героя України посмертно. Його ім’я і слова залишаються з тими, хто продовжує боротьбу.