Замість церковного вівтаря – темний сарай, замість пошани – півтора десятиліття забуття серед захаращених речей. У Нововолинську науковці взялися за дослідження рідкісної двосторонньої ікони, яку випадково віднайшов місцевий житель під час прибирання у господарській будівлі.
Артефакт, що датується кінцем XVIII століття, дивом уцілів, хоча час не пошкодував дерево: масивна основа розкололася навпіл. Колишній власник, який зберігав реліквію останні 15 років, так і не зміг пригадати, як саме вона потрапила до його рук. Про знахідку розповів Юрій Велінець, провідний науковий співробітник Нововолинського історичного музею.
“Я не зміг його розпитати. Каже, що знав про неї, але воно все забувалося, захаращувалося. Нещодавно перебирав речі, помітив її й було шкода викидати. Він звернувся до однієї людини, а та до мене, щоб науково її опрацювати”, – ділиться історик.
Дослідники припускають, що шлях ікони до сараю міг бути драматичним. Можливо, її вивезли з Полісся, або ж хтось із парафіян рятував святиню від радянських репресій, коли комуністи масово закривали та нищили храми. Очевидно одне: це був не звичайний хатній образ, а коштовна церковна річ, яку колись обрамляв пишний кіот.
Специфіка знахідки вказує на те, що вона виконувала роль виносної ікони. Такі образи виносили під час хресних ходів, встановлюючи у спеціальні ніші так, щоб віряни могли бачити живопис з обох боків. Саме тому майстри намагалися зробити їх максимально професійними та естетичними, адже вони слугували “обличчям” релігійної громади.
Сюжетна лінія ікони розкривається у двох площинах:
- На першій стороні відтворено “Новозавітну Трійцю” – зображення Бога-Отця, Ісуса Христа та Святого Духа.
- Друга сторона присвячена “Благовіщенню Пресвятої Богородиці”.
Юрій Велінець зауважує, що стилістика письма має чіткий проєвропейський вектор, притаманний тогочасним греко-католицьким храмам. Особливо це помітно у манері виконання ангела на боці “Благовіщення”, де простежуються західні художні традиції, а не суто східний канон.
“Зображення святих іноді виконувалися в манері взятих за основою з Європи. Наприклад, тут є образ ангела в іконі «Благовіщення Пресвятої Богородиці». Він є ознакою не суто православних, східних традицій, а більш європейських”, – пояснює дослідник.
Цікаво, що навколо образів фахівці помітили прихований текст. На одній частині вже вдалося прочитати слова: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою”. Інший напис поки залишається таємницею – він схований під товстим шаром потемнілого лаку.
Попри механічні пошкодження та потертості, стан реліквії дає оптимістичні прогнози. Лики святих та оригінальна колористика збереглися досить добре. За спостереженнями Юрія Велінця, сторона з Трійцею постраждала менше – ймовірно, у сховищі вона стояла обличчям до стіни, що вберегло її від зайвого пилу та вологи.
Наразі шлях ікони лежить до Харкова, де нею займуться фахівці філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України. Після професійного відновлення святиня змінить напівтемряву сараю на музейну залу. Історики вже планують, як краще експонувати двосторонній образ, аби кожен відвідувач зміг роздивитися унікальну роботу майстрів XVIII століття з усіх ракурсів.