У селі Дорогиничі Локачинської громади подружжя Максим та Мар’яна Лящуки довели, що навіть вогонь не здатний зупинити мрію. Втративши попереднє виробництво через пожежу в розпал війни, вони не склали рук і запустили цех із виготовлення натуральної пастили та фруктових фріпсів.
Історія цього бізнесу розпочалася кілька років тому з сушіння лікарських трав. Навесні 2023 року підприємці вирішили розширити горизонти та подали заявку на державний грант. Проте саме в очікуванні рішення сталася трагедія – пожежа повністю знищила приміщення та все обладнання. Отримані 250 тисяч гривень грантових коштів стали для Лящуків тим самим фундаментом, на якому вони почали будувати все з чистого аркуша в умовах повномасштабного вторгнення.

Робочі обов’язки в тандемі чітко розподілені: Максим відповідає за стратегію, закупівлі та фінансову звітність, тоді як Мар’яна керує безпосередньо виробничими процесами. Якість продукту починається з правильного вибору сировини. Для різних видів смаколиків родина використовує конкретні сорти яблук:
- “Чемпіон” – ідеально підходить для створення ніжної пастили;
- “Gold” – використовується переважно для виготовлення хрустких фріпсів;
- “Релінда” – з цього сорту роблять лікувальну пастилу, яку дозволено вживати людям із діабетом.
Технологія виробництва пастили є досить кропіткою. Плоди миють, чистять, варять, а потім перетирають у однорідну масу. Найскладнішим етапом Мар’яна називає нанесення суміші на поверхню для сушіння, що робиться вручну за допомогою звичайного шпателя. Час приготування залежить від сорту фруктів та вмісту пектину – процес може тривати від 12 до 20 годин при сталій температурі 60 градусів.

Максим Лящук акцентує увагу на унікальному підході до сушіння:
“Особливість нашої пастили – це те, що ми використовуємо скляну поверхню для сушіння. Вона рівномірно прогрівається, найчистіший та найінертніший матеріал. Ми до цього використовували метал, пергамент і силікон. Ці матеріали вбирали сторонні запахи і не рівномірно пригрівались.”

Окрім базового яблучного смаку, асортимент підсилюють різноманітними добавками: малиною, полуницею, смородиною, апельсином, сливою та навіть смаком мохіто. Така продукція може зберігатися протягом року, не втрачаючи якостей. Паралельно подружжя виготовляє фріпси – яблучні чіпси товщиною 5,5 мм, які для смаку доповнюють медом та горіхами.

Господарка пояснює різницю між продуктами:
“Фріпси – це чіпси з яблук. В нас вони йдуть з медом і горіхами, щоб були смачніші, солодші, бо, звичайно, роблять просто з яблука.”
Сьогодні цех видає близько 7 кг пастили за добу, яку реалізують у кав’ярнях Луцька та місцевих магазинах. Проте працювати в умовах війни – це постійна боротьба з обставинами. Електричне обладнання залежне від графіків відключень світла, що змушує підприємців гріти воду для побутових потреб на газових плитах. До того ж, Максим залишився без фізичної підтримки батька, який зараз служить у лавах ЗСУ.
Попри труднощі, волинські підприємці вже планують наступні кроки. Головна мета на найближчий час – забезпечити енергонезалежність виробництва за допомогою сонячних панелей та вийти на нові ринки збуту.
