У Музеї історії сільського господарства Волині відбулася реконструкція давньої української традиції – приготування середохресного обрядового хліба. Випікання «хрестів» припадало саме на середину Великого посту.
Про особливості цього ритуалу журналістам розповіла кандидат історичних наук, етнологиня Алла Дмитренко, яка працює в музеї. Вона зазначила, що звичай вивчався як через наукові джерела, так і під час безпосередніх польових експедицій волинськими селами.
Дослідниця підкреслила, що виготовлення таких виробів із пісного тіста було поширене не лише на Волині, а й по всій території України. Цілком імовірно, що в окремих сільських громадах цієї традиції дотримуються і сьогодні.
Народні назви цього печива були надзвичайно різноманітними:
- «хресці» чи «хрестики»;
- «хрещики»;
- «хрисцєники» або «христеники»;
- «крижики».
Рецептура передбачала використання пісного тіста. Готові вироби ділили на дві частини: одну вживали одразу, а іншу ретельно зберігали у засіках до початку польових робіт.
Використання обрядового хліба було тісно пов’язане з аграрним календарем. Коли господар вирушав сіяти, він обов’язково брав «хреста» з собою, клав його на ритуальний рушник або скатертину в кутку поля, а після завершення роботи забирав додому.
Удома цей хліб розламували та розділяли між усіма членами родини. Обов’язково пригощали й робочу худобу, яка допомагала в полі.
Обрядова випічка супроводжувала селянина на різних етапах господарювання. Її брали під час садіння картоплі чи огірків. Також «хрести» виконували роль оберега для свійських тварин: хліб клали на полотно під воротами, щоб корова переступила через нього під час першого вигону на пасовище, або ж обходили з ним усю череду.