Шість років тому кав’ярня-кондитерська «Старе місто» у Луцьку відкривалася як інклюзивний заклад, де працювали люди з синдромом Дауна. Проте повномасштабне вторгнення внесло свої корективи: тепер це не просто затишне місце для кави, а потужний волонтерський хаб і база однойменного благодійного фонду.
За словами співвласниці закладу та керівниці організації Лариси Новосад, їхня команда активно розвиває інклюзивне волонтерство та є частиною великої всеукраїнської спільноти. Основним напрямком роботи стали спеціальні набори у зіп-пакетах, які військові можуть зручно використовувати безпосередньо на бойових позиціях.
До складу такого набору входять:
- кава та чай;
- харчі швидкого приготування (мівіна, вівсянка);
- сухі сніданки, горіхи та сухофрукти;
- енергетичні батончики, шоколад і серветки.
Щотижня волонтери формують та відправляють на передову понад 500 таких «теплих пакунків». Двері центру завжди відчинені для небайдужих, а постійними помічницями тут стали дружини та матері українських захисників.
Окрім їжі та речей, бійцям передають і частинку рідного дому – свіжі випуски газети «Волинь». Це давня дружба: кілька років тому журналісти видання відзначили Ларису Новосад премією імені Степана Сачука «За служіння суспільству-2023», і тепер ця співпраця допомагає тримати інформаційний фронт. Щотижня автівки з амуніцією везуть на Схід і друковане слово, аби воїни відчували підтримку земляків.
Серед тих, хто доставляє допомогу, – волонтерка Наталка, яка особисто відвідала десять бригад на передовій. Для неї ця справа має особливе значення, адже її власний син із серпня офіційно вважається зниклим безвісти.
Нещодавно волонтерський хаб отримав потужне підсилення в особі «Союзу Українок». Цю всеукраїнську організацію очолює депутатка обласної ради Ористлава Сидорчук, а волинський осередок представляє Віра Чайковська.
«Союз Українок» – це найчисельніша жіноча громадська організація в Україні з більш ніж столітньою історією. Ми були частиною Майдану в Києві, учні нашого Володимирського агротехнічного фахового коледжу першими вийшли підтримати студентів Києва. І сьогодні наші «союзянки» допомагають кувати перемогу в тилу, адже в кожної, якщо не чоловік, то син чи навіть онук на передовій
20 березня представниці організації передали хабу значну партію гуманітарного вантажу з Польщі. Допомога прийшла вчасно: лише за один день зі «Старого міста» на фронт виїхали три повністю завантажені автомобілі.
Волонтерки з Волині чітко розуміють потреби бійців, тому постійно постачають горіхи чи пластівці для фасування. Протягом усієї зими жінки власноруч в’язали теплі шкарпетки та спеціальні килимки для броні, намагаючись передати захисникам максимум тепла.
Валентина Горлицька з міського «Союзу українок» зазначає, що їхня підтримка армії розпочалася ще у 2014 році. Тоді вони плели сітки в бібліотеках, в’язали речі та організовували благодійні заходи біля собору.
Попри власну скромність, пані Валентина згадує, що завдяки зусиллям луцьких активісток вдалося зібрати кошти навіть на дрон для ЗСУ. Зараз «союзянки» інтегрувалися у процеси хабу, де під наглядом Лариси Новосад фасують сухі пайки для передової.

Процес у «Старому місті» налагоджений як безперервний конвеєр: керівниця забезпечує постачання необхідної сировини, а волонтери перетворюють її на готові до відправки пакунки. На запитання, чи вистачає робочих рук, Лариса Новосад відповідає однозначно.
Будь-яка ініціатива неможлива без людей, які щодня присвячують свій час спільній справі. Історія волонтерки Наталки, яка шукає сина, але продовжує возити допомогу іншим бійцям, є найкращим свідченням незламності цього волинського осередку.



