Луцький бізнес-простір 18 квітня став майданчиком для непересічної події. Проєкт «Прірва», що поєднав у собі інтелектуальний лекторій та емоційну моновиставу, зібрав разом тих, хто тримає зброю, і тих, хто забезпечує життя в тилу. Головна мета зустрічі – вибудувати місток взаєморозуміння між двома світами, які війна змусила існувати у різних площинах.
Як розповів Суспільному співорганізатор заходу Сергій на позивний «Кум» – офіцер управління батальйону безпілотних систем «Нахтіґаль» 20-ї бригади «Любарт», це вже друга подія такого формату. Дебютна зустріч відбулася торік у грудні в стінах Львова, заклавши фундамент для подальшої дискусії про суспільні виклики.
Цього разу організатори запросили п’ятьох спікерів. Кожен із них представив аудиторії аудіовізуальний монолог – щиру розповідь про те, що болить: страхи, втому та бар’єри, які щодня постають перед українцями.
Сергій наголошує на важливості проговорення проблем:
«Піднімаємо якусь проблематику і пробуємо проблему проговорити для того, щоб її вирішити. Шукаємо людей, з якими будемо цю прірву закривати. Тут також представлена школа “Сокіл” від бригади, можна політати на симуляторах, можна подивитися на дрони, на логістичні НРК і тому подібні речі. Також тут є мерч батальйону і бригади, кошти з якого передаються на підрозділи».
Серед відвідувачів була і 17-річна Дарина Горбач, ліцеїстка військового закладу. Дівчина прийшла разом із батьком, який служить у бригаді «Любарт», аби випробувати свої сили на симуляторі керування БпЛА.
Дарина зізнається, що мріє стати військовою і вже опановує ази пілотування. Прагнення навчитися більшого привело її на захід, де технології фронту стали доступними для цивільних.
Особливу увагу привернув виступ Ігоря Гутника на позивний «Гоня». Відомий реп-виконавець зі Львова близько пів року тому змінив сцену на службу в батальйоні безпілотних систем і нещодавно завершив курс базової підготовки.
Спікер вирішив поділитися досвідом проходження БЗВП. На його думку, попри всі відмінності між людьми, завжди можна знайти точки дотику для спільного подолання перешкод – саме про це був його виступ.
Для ветерана Олександра Гінайла з позивним «Сашка», який до тяжкого поранення командував групою розвідки в «Любарті», поняття «прірви» є дуже особистим. 23-річний лучанин, що втратив на війні ногу, вважає, що саме після поранення дистанція у спілкуванні з цивільними відчувається найгостріше.
Олександр переконаний, що «живе» спілкування – це основа виживання. Він акцентує на тому, що теми розмов мають бути різними: від спокійних до максимально гострих, адже тільки так можна зберегти живий зв’язок.
Тетяна, 25-річна мешканка Луцька, прийшла на захід разом із хлопцем, дізнавшись про нього з новин. Для неї це був шанс знайти відповіді на питання, як правильно комунікувати з тими, хто повернувся з передової.
Дівчина відверто ділиться, що часом у цивільних виникає страх сказати щось не те або не підібрати правильних слів при зустрічі з військовим. Саме тому такі ініціативи є критично важливими для подолання внутрішніх бар’єрів.
Окрім лекційної частини, програма «Прірви» була насичена практичними елементами:
- виставка сучасних безпілотників;
- тест-драйв на польотних симуляторах;
- благодійний продаж брендованого мерчу бригади «Любарт»;
- можливість прямого діалогу з ветеранами та волонтерами.
За підрахунками організаторів, захід відвідали близько 200 осіб. Фінальним акордом стала відкрита панельна дискусія, де кожен присутній міг висловити свою позицію або поставити запитання спікерам.
Проєкт «Прірва» залишається ініціативою батальйону «Нахтіґаль» та волонтерської спільноти. Це не просто шоу, а спроба створити дієве ком’юніті, здатне засипати рів відчуження між двома частинами одного суспільства.