Щоранку о дев’ятій годині життя на одній із вулиць Нововолинська завмирає. Це не просто формальність, а святий обов’язок перед тими, хто віддав життя за незалежність. Працівники міської ради виходять на дорогу, щоб зупинити рух транспорту для загальнонаціональної хвилини мовчання. Поруч, на Алеї Героїв, за цим мовчанням спостерігають очі військових із портретів. Місцеві ветерани також долучаються до акції на перехрестях міста. Вони нагадують водіям про важливість цієї паузи.
Для родини Юлії Оксеньчук, екскурсовода місцевого музею, війна стала особистою трагедією в листопаді 2022 року. Тоді на фронті загинув її дядько Володимир Губерук. Він був надзвичайно талановитою людиною: майстрував альтанки, вишивав та знався на техніці. Володимир служив розвідником і ніколи не ховався за спинами інших. Його син Руслан, золотий медаліст та успішний студент, успадкував кращі риси батька. Тепер Юлія приходить на Алею не лише під час урочистостей. Дівчина може завітати сюди з кавою, щоб просто “поговорити” з рідною людиною.
Історією захоплююся ще зі школи, особливо Київської Русі, періоду діяльності ОУН і УПА, вражає ведення їхніми підрозділами бойових дій.
Сьогодні пам’ять про воїнів стала частиною професійного життя Юлії. Крім роботи в музеї, вона супроводжує туристичні групи в компанії «Панова Тревел». Щоразу о 08:55 дівчина просить водія зупинити автобус. У салоні вимикають музику та вмикають аварійну сигналізацію. Це час для пасажирів віддати шану захисникам України. Це її принципова позиція.
Володимир Демчук, який очолює організацію «Незламні нововолинці», повністю підтримує таку ініціативу. Його син Вадим Демчук був легендарним «кіборгом» і отримав звання Народного Героя України. Пан Володимир наголошує, що Алея Героїв є особливим місцем. Для родин загиблих це точка, де їхній звичний світ назавжди зупинився. Пам’ять про агресора та ціну свободи має об’єднувати суспільство.
Ми повинні пам’ятати, що Алея Героїв – це не просто локація для відвідування у поминальні дні. Для нас, для батьків і матерів, дружин та дітей полеглих, а також усіх, кому втрата болить і не перестане боліти, – це місце, де зупинився наш світ.