53-річний Сергій Майоров, який до служби у війську був завідувачем відділу духових та ударних інструментів Луцької музичної школи №1, зараз служить вогневиком у одній з бригад. Після майже двох років на передовій він приїхав у короткочасну відпустку.
Майоров розповів, що найбільше за час служби він скучив за сім’єю та роботою, тому не зміг оминути можливість відвідати колег. Разом з іншими викладачами він виконав кілька музичних композицій для школярів.
Повернення до музики після війни
Під час візиту в рідну школу Майоров відвідав клас, де працював багато років. Він поділився мрією повернутися до викладацької роботи після закінчення війни. «Якщо війна закінчиться, я швидко повернуся сюди. Моя мрія — продовжити навчати дітей», — заявив він.
Музикант зазначив, що на початку кар’єри не мав потрібного досвіду, але його бажання навчати дітей музиці допомогло йому здобути необхідні навички. «Ударні інструменти для мене — це мрія дитинства», — каже Сергій. Він додає, що ці інструменти вимагають великої фізичної підготовки, адже робота з ними включає використання паличок та ніг.
Зараз, на передовій, Майоров рідко має можливість грати на інструментах, але навіть там не забуває про музику. «Ідея взяти з собою ударну установку була, але це складно, адже немає світла», — зазначає він. Проте, коли є можливість, він шукає момент, щоб пограти, навіть використовуючи знайдений у лісі пеньок.
Музичне навчання на фронті
Попри складні умови на війні, Сергій не забуває про свою роботу. У перервах між виконанням бойових завдань він пише нотні збірки та складає програми для майбутніх занять з учнями. «Дай Боже повернутися живим, цілим і неушкодженим, і випустити ще книжки для школи», — додає він, мріючи про те, щоб забезпечити музичну школу власними матеріалами, а не закуповувати їх за кордоном.
<p