У Нововолинський історичний музей передали колекцію світлин, керамічні макітри та лист остарбайтера, що зберігалися у родині мешканки міста. Експонати охоплюють події та побут волинського села Мишів у першій половині XX століття.
За словами наукового співробітника музею Юрія Велінця, нові надходження стали важливим джерелом для вивчення повсякденного життя та особистих історій українців цього періоду. І зараз фахівці вже аналізують кожен об’єкт, намагаючись визначити їхній вік, походження та історичний контекст.
Кераміка початку XX століття
Серед переданих речей – глиняні макітри, які могли бути виготовлені понад сто років тому. Дослідники зазначають, що визначити точного автора чи майстерню складно, адже такі вироби виробляли масово.
“Важко сказати конкретно, бо глиняні вироби масово вироблялися на спеціальних пристроях, між якими немає суттєвої різниці. Та, враховуючи заміну глиняного посуду на металевий у міжвоєнну епоху, можемо припустити, що макітри виготовили на початку XX століття”, – пояснив Юрій Велінець.
Науковець підкреслює, що таких предметів збереглося небагато – кераміка легко б’ється і з часом втрачала практичне призначення. Тому будь-які вцілілі екземпляри є цінними свідками епохи.
Фотоархів села Мишів
До музею також передали 12 фотографій 1920-1940-х років, на яких зафіксовано жителів та локації села Мишів. Особливу цінність становить знімок інтер’єру Миколаївської церкви приблизно 40-х років.
“Знайти фотографії, на яких зафіксовано інтер’єр храмів, – рідкість. Завдяки цим знімкам можна відтворити первісний вигляд іконостаса та розміщення ікон півстоліття чи століття тому”, – зазначив Велінець.
Серед знімків – священник із церковним старостою. Дослідники планують зіставити зображення з архівними документами, щоб встановити особи та їхні біографії. Ще на одній світлині відображено жінку за ткацьким верстатом – рідкісний кадр, адже у Волинській області збереглося дуже мало таких пристроїв.
Лист остарбайтера з 1945 року
Окремої уваги заслуговує фотолистівка із німецьким міським пейзажем, на звороті якої зберігся лист чоловіка, вивезеного до Третього Рейху на примусові роботи. У повідомленні, датованому 1945 роком, він звертається до родини, ділиться переживаннями і передає побажання.
“Такі речі дуже цікаві й унікальні. Зі спогадів можна дізнатися про життя людини і її почуття у період Другої світової, що часто не відображено в архівних документах”, – говорить історик.
Юрій Велінець наголошує, що подібні сімейні реліквії зберігаються у багатьох українців, але часто зникають через необізнаність про їхню цінність. Дарувальниця передала свої речі в музей саме через те, що нащадки не виявляли до них інтересу.
Заклик до мешканців
Працівники музею просять жителів Волині переглянути власні архіви та не викидати старі речі, а передавати їх до музейних фондів або хоча б фіксувати на фото для подальшого дослідження.
У музеї підкреслюють, що такі матеріали важливі не лише як історичні джерела. Вони дозволяють побачити переживання людей минулого і порівняти їх із сучасним досвідом війни, який проходять українці сьогодні.
