У Світязі рукоділля стало для Катерини Бойко не просто творчістю, а способом втримати внутрішню рівновагу в час війни. Поки її чоловік служить у Збройних Силах, жінка повертається до голки й ниток, аби зняти напруження і водночас плекати українську традицію.

Катерина розповідає, що вишивання допомагає їй перемикати увагу й знаходити тишу всередині. Цей навик вона отримала ще в дитинстві – від мами та бабусі, а згодом вирішила вибудувати на основі захоплення професію. Спершу навчалася у Вижницькому коледжі, далі продовжила фахову освіту у Чернівецькому університеті.
Шлях у ремеслі та власне бачення
У своїх роботах мисткиня поєднує різні техніки й створює авторські сорочки та сукні. Вона переконана, що справжня сила вишивки – у ручному шитті та доборі ниток, у глибокому розумінні орнаментів. Хоча рушників Катерина не шиє, готова підтримати порадою тих, хто хоче оволодіти цією справою.

“Я не вишиваю рушники, але можу давати поради, як вишивати рушники, техніки різні. Але я не вишиваю, бо для мене має бути річ, яку ти вишиваєш, вкладаєш дуже багато часу і праці – ти маєш її одягати, показувати людям”, – каже мисткиня.
У її доньок чимало вишитих речей – це сімейний гардероб, що формується руками матері. Крім одягу, Катерина створює силянки – прикраси з бісеру, для яких самостійно розробляє схеми.
“Це такий мінімалістичний спосіб додати акценту українського в свій образ… вона така кольорова, до всього пасує”, – пояснює вона.
Передавання досвіду онлайн
Частину часу мисткиня присвячує навчанню. У соцмережах Катерина публікує відеоуроки, де розповідає про тканини, орнаменти, техніки та базові навички. Каже, що багато людей хочуть долучитися до українського декоративно-прикладного мистецтва, але не знають, з чого почати.

“Навчати людей української культури, що це модно, що це круто, що це не просто… українська культура багата різними орнаментами, техніками, складовими”, – наголошує Катерина.
Для неї такі уроки – не лише можливість зберегти ремесло, а й спосіб підтримати тих, хто прагне творчої віддушини.
Рукоділля і загартування як опора
Ще один спосіб відновлення для мисткині – зимові купання у Світязі. Вона почала загартовуватися у січні й швидко відчула, що холодна вода допомагає впоратися зі стресом.

“Почала купатися в січні, купалася поступово. Я собі зразу пішла в ополонку окунатися… я відчувала, що мені так добре”, – ділиться Катерина.
У майбутньому вона мріє відкрити у Світязі гурток декоративно-прикладного мистецтва, де навчатиме і дітей, і дорослих. Катерина певна: ремесло здатне не лише відновлювати, а й об’єднувати людей у складні часи.
