У Волинському краєзнавчому музеї презентували виставку до 120 річниці від дня народження Ніла Хасевича та відтворили підпільну криївку, у якій художник УПА провів свої останні дні. Експозиція поєднує графічну спадщину митця і простір, де виникали його роботи.
Виставковий проєкт створили провідна наукова співробітниця Людмила Пінчук та молодший науковий співробітник Назарій Романюк. Завідувач відділу історії музею Богдан Зек наголошує, що ідея реконструкції криївки базується на архівних джерелах та опрацьованих свідченнях про її вигляд.
У залі представили кількадесят екслібрисів та графічних робіт Хасевича, які зберігаються у фондах закладу. Частину з них до музею передали співробітники Служби безпеки України та приватні відвідувачі. На відкритті гостям дарували репринтні видання творів.
Реконструкція підпільного схову
Окрему увагу привертає відтворена криївка – невеликий простір, що повторює розміри та конструктивні особливості оригінального укриття повстанця. У ньому Хасевич загинув 4 березня 1952 року під час бою з підрозділом НКВС у селі Сухівці на Рівненщині.
За словами Богдана Зека, команда музею відтворила лише житлову частину укриття.
“Ми не відтворювали вхідний отвір, тобто лаз, яким спускалися в криївку, не відтворювали вентиляційні отвори, а сам простір, в якому вони перебували та розмір – 2,40 метри довжини, 2 метри ширини, 2,20 висоти”, – зазначив він.
Реконструкцію виконали з опорою на музейні матеріали та наукові дослідження істориків. Вона має на меті не лише показати умови життя підпільника, а й нагадати про роль мистецтва у боротьбі.
Художник, який воював різцем
Ніл Хасевич – член ОУН-УПА, графік та організатор підпільної художньої школи. Він створив один з найвиразніших візуальних образів українського визвольного руху та працював над оформленням журналів, листівок і карикатур для повстанського підпілля. Друкарня, якою він керував, була однією з ключових у мережі УПА.
Народився митець 25 листопада 1905 року в селі Дюксин на Рівненщині. У дитинстві він втратив ногу, однак це не зупинило його у творчості та спротиві. У своїх записах Хасевич писав про власну мотивацію:
“Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива. Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються”.
Відомо, що у підпільних сховках він провів дев’ять років. Найдовше – у тій самій криївці, яку нині відтворили у Волинському музеї.
Виставка “Ніл Хасевич: мистецтво, як зброя” працюватиме до кінця 2025 року.
