У селі Жидичин на Волині археологи досліджують унікальні пам’ятки поховальної культури, пов’язані з середньовічним Свято-Миколаївським монастирем. Роботи тривають у рамках масштабного наукового проєкту, що охоплює фунеральну спадщину заходу України з XI до XVIII століття.
Про знахідки та перебіг досліджень розповіла старша наукова співробітниця Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича Віра Гупало.
Поховання шляхти і благодійників обителі
Археологи з Інституту українознавства, Ужгородського національного університету та Львівської політехніки спільно обстежують гробівці під Свято-Миколаївським храмом. Зокрема, встановлено, що під підлогою молитовного залу містяться чотири крипти, а ще одна – досі невідома комора – виявлена під вівтарем.
Перші знахідки з цих підземель були зроблені місцевими ентузіастами під час розчищення простору від сміття. Згодом до справи долучилися професійні дослідники.
За словами Віри Гупало, йдеться про поховання еліти монастирського середовища XVII–XVIII століть – імовірно, меценатів, жертводавців та засновників. На основі письмових джерел є підстави припускати, що серед похованих можуть бути представники роду Боговитинів – Іван, а також дві Маруші, пов’язані з родинами Чапличів і Оборських.
Реліквії покаяння і предмети благочестя
Як зазначила археологиня, у таких похованнях не знаходять коштовностей. Їхнє місце займають речі з глибоким релігійним змістом:
- натільні хрестики,
- медальйони з образами святих,
- дерев’яні розарії,
- шкаплери – тканинні мішечки, які носили на грудях та плечах.
Один зі знайдених медальйонів виявився особливо цінним: його привезли з паломництва до італійського містечка Нумана. Також під час дослідження виявили три шкаплери з шовку й оксамиту, оздоблені зображеннями Голгофи та символами Страстей Христових. Ці речі мали символічне значення – вірувалося, що їхня наявність у похованні забезпечує заступництво Богородиці на Страшному суді.
Унікальні тканини із золотом та херувимами
Серед найбільш вражаючих артефактів – покрівці з оксамиту, підшиті шовком, які клали на обличчя священнослужителям у момент смерті. Тканина прикрашена золотими й срібними нитками, що формують складні візерунки херувимів. Як підкреслює Віра Гупало, такі зразки рідко зберігаються у ґрунті, тож їхнє виявлення має високу наукову цінність.
Усі знайдені матеріали пройшли початковий опис, наразі готуються до консервації, а згодом стануть основою наукових публікацій. Дослідниця наголосила на важливості збереження текстильних артефактів, оскільки без відповідного догляду вони можуть бути втрачені назавжди.
Проєкт із фокусом на фунеральну культуру
Дослідження проводяться в межах міждисциплінарного проєкту “Між Сходом і Заходом: фунеральна культура заходу України від ХІ до XVIII століття”, який стартував у 2024 році за підтримки Національного фонду досліджень України. Його мета – вивчення забутих або малодоступних об’єктів, зокрема крипт, монастирських підземель та поховань представників духовної та світської еліти.
Науковці сподіваються, що подальша робота допоможе розкрити більше імен, біографій і традицій, пов’язаних із поховальними практиками на Волині та ширше – на теренах Західної України.