Кінець грудня у центрі соціальної підтримки дітей та сімей на Волині запам’ятається надовго. Заклад, де живуть діти зі складними життєвими історіями, отримав благодійну допомогу зі Сполучених Штатів Америки, а разом із нею – щиру людську увагу і віру у краще.
У суботу, 27 грудня, у комунальному закладі Волинської обласної ради, який раніше був відомий як обласний притулок для дітей у Рожищі, панувала незвична атмосфера. Тут не говорили про буденні проблеми – говорили про підтримку, дружбу і добро, що не знає кордонів.
Ініціатором цієї допомоги став поет зі світовим ім’ям, уродженець Волині Ігор Павлюк. Саме він об’єднав навколо ідеї підтримки дітей членів Національної федерації державних поетичних товариств США, які зібрали кошти для потреб закладу.

Завдяки цій підтримці центр отримав усе необхідне для повсякденного життя та розвитку вихованців. За зібрані кошти придбали речі, які давно були потрібні і дітям, і самому закладу.
Цього дня Ігоря Павлюка тепло зустріли вихованці та працівники установи. Методистка центру Неля Прокопчук представила гостя дітям як їхнього земляка, який приїхав із важливою місією.

Від імені американських письменників поет передав дітям:
- солодощі та іграшки
- спортивний інвентар
- матеріали для малювання
- ноутбук для навчальних потреб
- мінімийку високого тиску Kärcher для закладу
Цінну техніку Ігор Павлюк вручив директору центру Леоніду Хведчаку. Окрім цього, кожна дитина отримала у подарунок книжки автора.
Під час зустрічі поет не приховував емоцій і поділився особистими переживаннями:
“За ці свята сказано так багато слів, що хочеться просто помолитися і зробити щось добре. Я познайомився з американськими письменниками, між нами зав’язалася дружба, і вони почали збирати кошти для підтримки сиріт. Оскільки я сам виріс сиротою, вирішив звернутися до найближчих земляків. Американські письменники зібрали гроші, а керівник закладу закупив усе, що вам необхідно. Сьогодні я маю честь передати це вам. У мене дуже трепетно на душі. Я щиро радий, що попри все ми тримаємося і можемо бути щасливими.”
Спілкування відбувалося у майже родинному колі. Діти розпитували про дитинство письменника, його творчий шлях, кількість написаних книжок і з гордістю говорили про те, що мають такого земляка.
Ігор Павлюк у відповідь поділився особистими спогадами, зізнавшись, що рано втратив матір – вона померла, коли йому було лише кілька днів. Ці слова звучали тихо, але торкалися кожного, хто був у залі.
Наприкінці зустрічі до вихованців звернувся директор закладу Леонід Хведчак. Його слова стали важливим підсумком цього дня:
“Бачите, про вас не забувають. Навіть за океаном, в Америці, люди дізналися, що є такий заклад і такі дітки, та вирішили допомогти. Усі ці подарунки – для вас. Зараз у нас триває ремонт, за кошти благодійників закупили нове килимове покриття у три спальні, незабаром привезуть і зберуть меблі. Ми хочемо зробити для вас кращі умови. Щиро дякуємо американським друзям і особисто пану Ігорю. Добро завжди повертається.”
Ця історія – не лише про подарунки. Вона про людяність, про підтримку на відстані тисяч кілометрів і про серця, які об’єднуються заради дітей. Про добро, яке справді не має меж.
