9 вересня президент Франції Емманюель Макрон призначив нового прем’єр-міністра — Себастьєна Лекорню, який раніше очолював Міністерство оборони. Найближчим часом він має сформувати уряд після консультацій із парламентськими партіями. Це рішення стало наслідком голосування у Національних зборах, де депутати висловили недовіру прем’єру Франсуа Байру. Він утримався на посаді лише дев’ять місяців і став уже четвертим прем’єром за час другого терміну Макрона.
Призначення Лекорню виглядає як спроба стабілізувати ситуацію та врегулювати бюджетну кризу. Та чи зможе новий прем’єр зробити те, чого не вдалося попередникам — домовитися з різними політичними силами і забезпечити дієздатність уряду?
Французький журналіст Себастьєн Гобер пояснив, що нинішня ситуація у Франції є найглибшою політичною кризою за останні 60 років. Причинами стали брак довіри, економічні труднощі, соціальна напруга та роздроблений парламент. Кожна партія готується до президентських виборів 2027 року і не прагне співпраці. Це блокує ухвалення бюджету та реформ.
Високий рівень суспільного невдоволення проявляється у постійних страйках і протестах. До цього додаються фінансові проблеми: після 2022 року країна суттєво збідніла, і уряди здебільшого шукають шляхи економії, а не розвитку. Байру, якому нещодавно висловили недовіру, за словами Гобера, допустив політичну помилку, діючи зарозуміло і не шукаючи компромісу з парламентськими силами.
Відповідальність покладають і на Макрона, який у 2024 році розпустив парламент, чим ще більше загострив кризу. Президент відмовляється створювати коаліцію з опонентами, побоюючись, що це зруйнує його політичну спадщину. У результаті країна опинилася у глухому куті, де немає грошей на нові ініціативи, а політична боротьба паралізує роботу державних інституцій.
Сценарії розвитку подій різні: від подальшої стагнації до можливих масових заворушень. Журналіст попереджає, що затяжна криза може призвести до посилення крайніх лівих або правих сил і навіть до приходу Марін Ле Пен чи Жордана Барделли у 2027 році. Це стало б різким поворотом для Франції і могло б послабити підтримку України.
Водночас призначення Себастьєна Лекорню може мати позитивне значення для Києва. Як колишній міністр оборони, він добре відомий своєю підтримкою України. Проте через фінансові обмеження просувати великі оборонні проєкти буде складно. «Франція стала схожою на Італію в часи її політичної нестабільності — з частими урядовими кризами та популізмом», — підсумував Гобер.