Заслужена журналістка України Катерина Зубчук поділилася спостереженнями з поїздки до Нью-Йорка — міста, де живе понад вісім мільйонів людей. Її розповідь про атмосферу мегаполіса, його запахи, людей і символи України за океаном відкриває іншу сторону знайомого світу.
Перше знайомство з Америкою для журналістки відбулося торік. Вона прилетіла до Нью-Йорка з Варшави й одразу прагнула побачити Статую Свободи та острів Елліс — історичну міграційну станцію для мільйонів переселенців, серед яких були й українці. Катерина згадує, що цей острів ще називають «Островом сліз» — не всі, хто прибував туди, змогли дістатися материка.
Не менш цікавим для неї став і фінансовий квартал Манхеттена, Уолл-стріт, знайомий з голлівудських фільмів із Леонардо Ді Капріо. Враження від символів міста вразили, але найбільше запам’яталося інше — запах, який переслідує на кожному кроці.
«Місто пахне марихуаною», — констатує журналістка. Канабіс тут легалізований, і будь-який повнолітній може вільно його вживати. «Цей аромат можна відчути просто на вулиці, від людей або навіть із проїжджаючих автомобілів», — ділиться вона. Син Катерини пояснив матері, що це звична частина місцевого життя. І хоч Нью-Йорк лише п’ять років був першою столицею США, журналістка припускає: тоді ще не знали, що таке наркотики.
Історично канабіс з’явився в Америці наприкінці XIX століття, а масове вживання почалося у 1960-х під час війни у В’єтнамі. «Не берусь оцінювати, добро це чи зло, просто констатую факт», — каже Зубчук.
Щоб відчути атмосферу Нью-Йорка, вона вирішила не обмежуватися музеями — поїхала у метро й автобусах. «Метро Нью-Йорка — не про красу, а про функціональність. Величезне, гучне, іноді брудне, але живе. Тут різні люди — білі, темношкірі, латиноамериканці. Це справжнє відображення Америки», — пише журналістка.
Спостерігаючи за пасажирами, вона згадала фільм «Зелена книга», який показує расову сегрегацію 1960-х років. У ті часи темношкірі американці не могли вечеряти у тих самих ресторанах, де виступали, і змушені були користуватися спеціальним путівником — «The Green Book». Лише 1964 року США ухвалили Закон про громадянські права, який заборонив дискримінацію за расовою чи релігійною ознакою. «Коли я навчалася у старших класах, цей закон лише набував чинності. Як давно і водночас як недавно це було», — зазначає вона.
Окремо журналістка згадала українську громаду у Нью-Йорку. За даними U.S. Census Bureau, у місті живе близько 190 тисяч людей українського походження. Багато з них мешкають на Манхеттені, в районі Іст-Віллідж, який називають «Маленькою Україною». Саме там розташовані українські церкви, культурні центри та Інститут України в Америці.
Заклад заснував у 1948 році винахідник із Тернопільщини Володимир Джус. Згодом його син Теодор продовжив справу батька. У 1955 році Інститут отримав нову адресу — історичний палац Анни ван Горн Стайвезент у центрі Нью-Йорка. Тут проводять виставки, концерти, зустрічі. Хоч у день візиту журналістки заклад був зачинений, вона сфотографувалася біля входу, прикрашеного жовтими й блакитними стрічками.
Катерина також згадує, що мер Нью-Йорка Ерік Адамс минулого року підняв український прапор на Манхеттені на честь Дня Незалежності України. Цей вчинок став для неї символічним — підтвердженням, що українські кольори видимі навіть за океаном.
«Жовто-блакитні стрічки на американських вулицях гріють душу. Вони нагадують, що наша культура присутня і в серці мегаполіса», — написала журналістка.