Після початку повномасштабної війни мешканка Луцька Валентина Шаранда змінила власну справу і знайшла нову форму підтримки країни через творчість. Вона почала плести макраме, перетворивши давнє хобі на спосіб допомагати і дарувати людям настрій.
До 2022 року Валентина мала крамницю декору та працювала у сфері фуд-флористики. З початком повномасштабного вторгнення магазин довелося закрити. Саме тоді жінка повернулася до навичок, які знала з дитинства, – плетіння в техніці макраме.
Майстриня каже, що спеціальних курсів не проходила. Усе, що вміє, перейняла від бабусі, яка також плела різні речі цією технікою.
“У мене було питання, що я можу зробити для своєї країни, щоб було комфортно, щоб я могла донатити, щоб було красиво і щоб поліпшувався настрій. Я почала плести етнічні речі. Спочатку робила їх жовто-блакитними, передавала на ЗСУ, віддавала жінкам, у яких чоловіки на службі”, – розповідає Валентина Шаранда.
З часом колекція виробів значно розширилася. Нині майстриня створює як декоративні речі, так і елементи одягу з виразними етнічними мотивами.
- янголи та Святі Миколайчики;
- дитячі іграшки та ялинкові прикраси;
- обереги;
- пояси, плахти, хустини та накидки на плечі.
Усі вироби Валентина виготовляє з бавовняних ниток. За її словами, вони є гіпоалергенними, що дозволяє використовувати речі і дорослим, і дітям.
“Плести в техніці макраме – це моє хобі. Я дуже люблю те, чим займаюся, і реалізовую це серед людей, щоб показати, що таке може бути. А якщо це ще приносить радість і приємність, то для мене це найбільша похвала”, – говорить майстриня.
У планах Валентини Шаранди – і надалі розвивати напрям етнічного одягу та декору, додаючи у свої роботи ще більше елементів автентичності. Для неї макраме залишається не лише ремеслом, а способом говорити з людьми мовою тепла і підтримки.
